Четвер, 17.8.2017, 16:22 • RSS
-->Головна » Кіно » Чим «Пробудження Сили» Засмутило Мене
17:57
Чим «Пробудження Сили» Засмутило Мене
Беззаперечно, Зоряні Війни - один з найбільших культурних феноменів нашого часу.Він тримається вже декілька поколінь, і хоча його позиції похитнулися із Приквелами, Епізод 7 вразив соєю вірністю Оригінальній Трилогії і дозволив наново потрапити у цей казковий всесвіт.Як вам, мабуть, відомо, цей культурний феномен розпочався давним-давно, у далекій, далекій галактиці….  

Для мене це «давним-давно» сталося у 96 (чи 97), коли мені було 5 років. Батько приніс додому VHS з озвучуванням від Гаврилова «в ніс».  Відтоді я не раз передивлявся Оригінальну Трилогію. Вона повністю захопила мене. Для мене немає більш важливих фільмів чи вигаданих світів. І ось воно, продовження історії на великому екрані. Дехто може сказати, що ЗВ завжди були поряд, бо існує купа чудових ігор, книжок і коміксів. Одразу зазначу, що Розширений Всесвіт я сприймаю  як позитивний момент. Він усі ці роки не давав людям забути цю казку, пропонував щось нове, але тематичне.  Хай би там як, та він завжди лишався другорядним. Оригінальна Трилогія (ну, добре, коли малим був, то Примарну Загрозу  теж передивлявся, теж була на касеті) завжди лишалася тією фантастичною пригодою, до якої я завжди повертався.

Тепер, як я вже зазначив, казка "пробудилася". Я можу довго розписувати наскільки я задоволений новими персонажами, подіями, емоціями, але не зараз. Зараз я хочу зупинитися на тих моментах, про які мені як фанату говорити важко. Ці події вже відбулися, вони вже заморожені у карбоніті. Їх не можна переписати, не можна перезняти, не можна відкинути. Вони назавжди стали частиною фільму, і вони засмутили мене.
 
Культ особи зруйновано
 
 
Так, я знаю, що культ особи це не найкраща річ, але ми говоримо про фантазію. Усе моє життя, коли мене просили коротко описати ЗВ чи пояснити чим ця історія є для мене, я завжди казав лише одне. Це історія однієї людини. Історія про те, як одна людина змінює світ. Історія Дарта Вейдера – можливо, найбільш відомого і зловісного поганця в історії кіно. У нього є все: містичний вигляд, неймовірна музична тема та незабутній лихий «хрип», який досі пробирає мене. У Епізоді 7, коли Рей торкається меча, лунає один його подих. У той момент мене втисло у крісло. Фільми давно не викликають у мене подібних емоцій. Одного лише подиху було достатньо, аби цілковито відірвати мене від реальності і повернути мені ті дитячі відчуття загрози. Коли я дивився сцену його похорону з Епізоду 6, я завжди рюмсав, або взагалі тікав із кімнати. Можна сказати, що був малий, сильно вражений. Так от, я досі пропускаю ту сцену. Не бачив її вже років 15, бо не хочу. Чи не можу.
 
Сьогодні я більше не маю права так описувати ЗВ. Дарт Вейдер – мертвий, а історія продовжується. Нові персонажі, нові пригоди. І це чудово, зрозумійте правильно. Чудово, що історія триває, чудово, що попереду ще багато нового. Шкода, що моя маленька історія більше не відповідає реальності.
 
Найнс, Сліп та Зеро
 
 
Хто? Таких не пам’ятаю, скажете ви. І це буде правда, не пам’ятаєте. Бо для того, щоб відчути повний емоційний зв’язок із персонажами, потрібен час на ознайомлення з ними. І цього позбавили мене і усіх, хто дивився фільм. Однією зі сцен, які найбільше запам’яталися люду, стала та, де відважний та вправний штурмовик FN-2199, якого фанати вже прозвалиTR-8R ( через його єдиний вигук – «Traitor!», «Зрадник!» ), за допомогою енерго-кийка розбирається із Фіном. Але чому посеред бою він пішов у рукопаш? Чому не застрелив? Чому взяв несмертельну зброю? Чому так особисто? А що за Сліп? Звідки взявся, чому про нього говоримо? Чим він такий важливий? Я фільм дивився, такого точно не було.

Що ж,якщо ви фанат цього всесвіту, якщо вам цікаві ці питання, то ви ще можете налагодити емоційний зв’язок. За допомогою сраних другорядних джерел. 


Ось ця книжечка описує життя наших нових головних героїв і підводить нас до подій фільму. Чого мене це засмучує? Хіба більше офіційного тематичного контенту це не добре? Так, добре. Але ані фанат, ані посередній глядач, ані хтось, хто хоче вбити час за переглядом фільму не має звертатися до другорядних джерел, аби повністю зрозуміти фільм. Фільм має представляти цілісну картинку, а не викликати зайві питання. До речі, в книжечці можна відшукати ту загадкову мотивацію Фіна, який досить швиденько вирішив наплювати на своє життя, тренування, друзів і податися у Рух Опору. Думаю, що ви вже наслухалися критики цього аспекту.  Звичайно, що фанати прочитають книжку, фанати вибудують емоційний ланцюжок. Але для посереднього глядача та нового глядача, який хоче зацікавитися Сагою, фільм зруйнував цей зв’язок.

А ще, через свою високу популярність «Дев’ятки» може захворіти на синдром Боба Фетта. Це коли персонаж помирає, але його відроджують лише через те, що він дуже подобається люду. Згадайте ще й Дарта Мола, ага. Ганьба.

До речі, знайшов у Павутині. Сподобалася, локалізували. 

 
Музичний супровід
 

 
Я завжди вважав, аби підняти фільм (або відеогру) до вершини, потрібен потужний музичний супровід. Музика завжди викликає у нас певні асоціації, і я впевнений, що кожен з вас іноді наспівує мелодію із улюбленого фільму чи гри. Створення певної атмосфери – ключ до успіху, і Джон Вільямс, музичний геній, це знає. Саме він написав безсмертні теми до ЗВ, Індіана Джонса, Гаррі Поттера, «Щелеп» та інші. Але я маю сказати, що Пробудження Сили я б поставив нижче навіть за огидні Приквели. Епізод 1? «Двобій Доль», «Вторгнення Дроїдів», навіть «Марш Ґунґанів». Мерзенний Епізод 2? Але любовна тема «Крізь Зорі» досить непогана. Третій? «Храмовий Марш», це було щось. Музика у Четвертому? Ха! 

А що ж ми почули у Сьомому? Єдине, що я пам’ятаю, окрім загальної теми, це «Рей». Вона лунала, коли ми вперше побачили нову героїню. Вона спускалася пісчаними дюнами Джакку на улапці Імперського Руйнівника Зірок. Так, вона приємна, цікава, але далеко не рівня іншим витворам Вільямса. А ще? А більше і згадати нічого. Навіть Кайло Рен теми не отримав. Шкода.

Незважаючи на ці мінуси, які дуже розчарували мене персонально, я все одно вважаю, що фільм виконав свою головну функцію. Він повернув казку. У мене розвинулося до нього ставлення як до перехідного етапу. Ми мали чудову Трилогію, потім гіркі Приквели, а тепер Епізод 7 виправив помилки минулого. Я із нетерпінням чекаю на продовження. І зізнаюся, я вже майже не хвилююся, що воно буде на рівні Приквелів. Не буде.
 
Дякую, і нехай буде з вами Сила.
 
 

: Кіно | : 339 | : Mуkystus | : 5.0/3
Всього коментарів: 2
avatar
1 BogDIC • 23:22, 25.03.2016
Що не сподобалося найбільше, то це планета, яка висмоктує зорі, вона зовсім не продумана з боку технічного плану. Як вона рухається в космосі від зорі до зорі? Якщо через гіперпростір, то чому на ній ростуть дерева і є атмосфера, якщо відомо, що в гіперпросторі неможливо вижити поза кораблем. Об'єму планети замало, щоб вмістити в себе всю матерію зорі. І т. д.
avatar
2 BogDIC • 23:25, 25.03.2016
І ще одне: Рей чогось дуже швидко скумекала, що може іншим нав'язувати свою волю, хоча їй це ніхто не демонстрував прямо, як Обі Ван Люку в четвертому епізоді. ("Це не ті дроїди, яких ви шукаєте")
avatar